Извлечения из судебных решений по реальным делам (на языке оригинала) - Агентство Медичного Маркетингу

Извлечения из судебных решений по реальным делам (на языке оригинала)

👁 4 739


Справа №1-2/2009
(смерть ребенка после родов, врач оправдан)
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2009 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Мельничика Ю.С., при секретарі Кириленко І.В., з участю прокурора Петренко Л.Ю., захисника – адвоката ОСОБА 1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Світловодську кримінальну справу за звинуваченням: ОСОБА 2, ІНФОРМАЦІЯ 1 року народження, який народився в с. Велика Білозерка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ 2, проживає по АДРЕСА 1 в м. Южний Одеської області, судимості не має, – у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, –
В С Т А Н О В И В :
Органом досудового слідства ОСОБА 2 обвинувачувався у неналежному виконанні професійних обов’язків як медичним працівником, за таких обставин.
ОСОБА 2. згідно наказу НОМЕР 1 від 01 грудня 2004 року був призначений на посаду ІНФОРМАЦІЯ 3
Перебуваючи на посаді ургентного лікаря акушер-гінеколога стаціонару, до обов’язків якого згідно посадової інструкції входить забезпечення належного рівня обстеження та лікування хворих, проведення огляду госпіталізованих вагітних, породіль, хворих, призначення необхідних лікувально-діагностичних заходів, несення чергування у відповідності із затвердженим графіком, доповідати завідуючому відділенням, заміснику головного лікаря по медичній частині, головному лікарю про загрожуючи життю зміни в стані здоров’я хворого і про всі випадки смерті, при необхідності викликати інших спеціалістів для спеціалізованої медичної допомоги, проведення лікувальних та оперативних маніпуляцій та інші, ОСОБА 2 несумлінно поставився до виконання своїх професійних обов’язків та неналежно їх виконав, порушив вимоги Наказів МОЗ України №620, №676, №194, що виразилося в наступному.
Так, ІНФОРМАЦІЯ 5 року о 03 годині 30 хвилин в акушерський стаціонар Світловодської ЦРЛ поступила вагітна ОСОБА 3. В період з 09 години 00 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_5 року по 09 годину 00 хвилин 02 жовтня 2005 року ОСОБА 2. перебував на чергуванні в акушерсько-гінекологічному відділенні Світловодської ЦРЛ. О 09 годині 00 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_5 року лікар ОСОБА 2. сумісно з ОСОБА 4 провели огляд ОСОБА 3 і встановили невірний діагноз: перша вагітність 38-39 тижнів, пологи перші термінові, активна фаза, дискоординована пологова діяльність, плоский плодовий міхур, внаслідок чого ОСОБА 2 було неправильно призначено лікування шляхом розтину плодового міхура (що підсилило пологову діяльність), внутрішньом’язового введення 2 % розчину промедолу, оскільки промедол, проникаючи через плацентарний бар’єр, пригноблює внутрішньоутробне дихання плоду. О 09 годині 00 хвилин ІНФОРМАЦІЯ 5 року після інструментального розтину плодового міхура ОСОБА 3 вилилися навколоплідні води, забарвлені меконієм, що вказувало на внутріутробну гіпоксію плоду. Згідно партограми перебіг пологів о 09 годині 00 хвилин знаходився на лінії тривоги, що диктувало ОСОБА 2 ухвалити рішення про подальше активне ведення пологів шляхом кесарського розтину. В результаті неправильного ведення латентної фази першого періоду пологів, необґрунтованого розтину плодового міхура з подальшим повторним призначенням 2 % розчину промедолу при внутріутробній гіпоксії плоду, в пологах форсувалась пологова діяльність, посилилась внутріутробна гіпоксія плоду в пологах, і як наслідок цього плод народився в стані гострої асфіксії. ІНФОРМАЦІЯ 5 року о 12 годині 20 хвилин ОСОБА 3 народила дитину, хлопчика, вагою 3 кг. 800 гр., з оцінкою по шкалі Апгар 6 балів, через 5 хвилин – 8 балів. Згідно історії новонародженого, з моменту народження до 21 години 15 хвилин 02 жовтня 2005 року, коли вперше був викликаний ОСОБА 5 та обласний лікар-неонатолог Кіровоградської обласної лікарні для проведення консиліуму в зв’язку з різким погіршенням стану дитини, записи про спостереження за дитиною лікарем-неонатологом та ургентним лікарем акушером-гінекологом відсутні, що свідчить про те, що ОСОБА 2. внаслідок несумлінного та недбалого ставлення до своїх обов’язків фактично позбавив дитину ОСОБА 3 медичного спостереження та лікування. В зв’язку з відсутністю лікаря-неонатолога, якого повинен був викликати черговий лікар акушер-гінеколог, ОСОБА 2, а також недооцінкою лікарем ОСОБА 2 тяжкого стану новонародженого, дитина була прикладена до грудей, що вплинуло на погіршення стану дитини, оскільки акт смоктання для новонародженої дитини з тяжкою асфіксією є фізичним навантаженням.
Після огляду дитини ургентним педіатром 02 жовтня 2005 року о 21 годині 15 хвилин була призначена терапія адекватна, але із запізненням.
Дитина ОСОБА 3 померла ІНФОРМАЦІЯ 4
Згідно результатів судово-медичного дослідження смерть новонародженого настала від гострої асфіксії в пологах, на фоні хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плоду, синдрому дихальних розладів III ст., які розвинулись внаслідок неправильного ведення 1 і 2 періодів пологів. А також настанню смерті новонародженого сприяла недооцінка тяжкості стану новонародженого та несвоєчасне надання медичної допомоги.
Таким чином, органом досудового слідства ОСОБА 2 обвинувачувався у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч.2 ст.140 КК України, а саме, у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов’язків, внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті для неповнолітнього.
При цьому, в судовому засіданні встановлено, що вказаною комісією експертів зроблено такі висновки:
1) При поступленні ОСОБА 3 ІНФОРМАЦІЯ_5 року в 03 год. 30 хв. в акушерський стаціонар Світловодської ЦРЛ лікування не відповідало встановленому діагнозу. Медикаментозний сон був протипоказаний.
2) ІНФОРМАЦІЯ 5 року о 09 год. ОСОБА 4 не обґрунтовано виставлений діагноз – дискоординована пологова діяльність і не правильно проводилося її лікування шляхом розтину плодового міхура – після інструментального його розтину вилилися навколоплідні води забарвлені меконієм, що вказувало на внутріутробну гіпоксію плоду, що підсилило пологову діяльність. Перебіг пологів знаходився на лінії тривоги і у цей період необхідно було вирішувати питання про проведення ургентної операції кесарського розтину на користь плоду. Неправильне ведення латентної фази першого періоду пологів з 03 годин 30 хвилин, привели до форсування пологової діяльності, не проведення ургентної операції кесарський розтин в 09 годин, посилювання внутріутробної гіпоксії плоду в пологах і як наслідок цього народження плоду ІНФОРМАЦІЯ 5 року в 12 годин 20 хвилин в стані гострої асфіксії, яка виникла в другому періоді пологів і явилася основною причиною смерті новонародженого.
3) Відповідальність за невиконання Наказів МОЗ України при лікуванні ОСОБА 3 в пологовому відділенні Світловодської ЦРЛ несе черговий лікар акушер-гінеколог, який приймав ОСОБА 3 до пологового відділення в 03 год. 30 хв. ІНФОРМАЦІЯ 5 року, лікар акушер-гінеколог, який вів пологи у ОСОБА 3, а також завідувач акушерсько-гінекологічним відділенням Світловодської ЦРЛ.
4) Основним в причині смерті новонародженого ОСОБА 3 явилося: не адекватне ведення першого і другого періоду пологів, що привело до народження плоду в гострій асфіксії; не адекватне проведення реанімаційних заходів новонародженому ОСОБА 3 при народженні у пологовому залі; несвоєчасний огляд лікарем-неонатологом новонародженого в пологовому залі при народженні; відсутність належного спостереження лікарем-неонатологом за новонародженим в дитячому відділенні; лікування новонародженого не в повному об’ємі в пологовому залі, який народився в гострій асфіксії.
5) Не проведення ургентної операції кесарський розтин ІНФОРМАЦІЯ 5 року в 09 годин 00 хвилин привело до народження плоду в гострій асфіксії.
6) Причиною смерті новонародженого ОСОБА 3 явилася гостра асфіксія в пологах, на фоні хронічної внутріутробної гіпоксії плоду, синдрому дихальних розладів ІІІ ст., які розвинулися внаслідок неправильного ведення 1 і 2 періодів пологів. А також настанню смерті новонародженого сприяла недооцінка тяжкості стану новонародженого та несвоєчасне надання медичної допомоги. (Том №1, а.с.90-105).
Вказані висновки судово-медичної експертизи під час судового слідства ретельно вивчалися, та їх обґрунтованість перевірялася, оскільки на їх неправильності наполягав підсудний ОСОБА 2, його захисник – адвокат ОСОБА 1, та з причини того, що під час судового слідства були встановлені такі фактичні обставини справи та добуті нові докази, які правильність вказаних висновків, на яких основане звинувачення, поставили під сумнів, що стало причиною для призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи.
Так, за клопотанням прокурора в судовому засіданні допитувався судово-медичний експерт Кіровоградського обласного бюро СМЕ – доповідач по справі ОСОБА 16 для роз’яснення висновку, яка пояснила, що входила у склад судово-медичної експертної комісії, і підписала висновок, який робили інші спеціалісти, так як була з ним згідна. Проте, експерт ОСОБА 16 в судовому засіданні вказала, що мало знається в гінекології, і на жодне питання в експертизі вона відповіді не давала, але висновок підписала. Гістологічні дослідження під час експертизи вона не проводила. Вона погодилася з висновками спеціалістів, залучених лікарів, підписуючи висновок (Том №1, а.с.289-292).
Вказані роз’яснення експерта ОСОБА 16, яка в експертному висновку зазначена як доповідач по справі, свідчать про те, що експерт ОСОБА 16 не приймала участь в експертних дослідженнях, і у висновку вказана лише формально, особисто в дослідженнях участі не брала та підписала висновок, над яким не працювала, а тому суд визнає, що вказаний експерт не виконував роль доповідача та експерта по справі під час проведення даної експертизи, що дає суду підстави для висновку, що проведення вказаної експертизи здійснювалося не комісійно, та без участі всіх вказаних у висновку експертів, що є підставою для визнання цього висновку недопустимим доказом.
Крім цього, викликає у суду сумніви у допустимості та достовірності як доказу її висновків, час проведення експертизи, оскільки дана кримінальна справа порушена 30 червня 2006 року, а з титульного листа висновку експертизи видно, що вона проводилася з 15 листопада 2005 року (тобто в той час коли кримінальна справа не була ще порушена) по 02 серпня 2006 року (Том №1,а.с.90-105), на підставі постанови від 04 листопада 2005 року, винесеної старшим помічником Світловодського міжрайпрокурора (який участі в досудовому слідстві не приймав), і лише за медичною документацією на ім’я ОСОБА 3 (Том №1,а.с.85,86), а не на підставі постанови слідчого, як це вимагає ст. 196 КПК України, та матеріалів кримінальної справи.
В матеріалах кримінальної справи, яка надійшла до суду від прокурора, також відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт направлення на судово-медичне дослідження гістологічних препаратів, та про їх повернення з експертної установи.
Беручи до уваги вищевикладені результати перевірки, дослідження, аналізу та оцінки всіх доказів звинувачення, які в силу своєї недостовірності та недостатності, не дають суду законних та обґрунтованих підстав для беззаперечного та переконливого, законного та обґрунтованого висновку щодо визнання ОСОБА 2 винним у інкримінованому йому правопорушенні, враховуючи встановлені вищевказані фактичні обставини по справі, та звертаючи увагу на наявність численних порушень органом досудового слідства під час розслідування даної справи вимог кримінально-процесуального законодавства, суд визнає, що вказані факти ставлять під сумнів обвинувальний висновок органу досудового слідства та звинувачення.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність сукупності достатніх, допустимих, достовірних та належних доказів звинувачення для визнання доведеним факту вчинення підсудним ОСОБА 2 інкримінованого йому злочину.
Даючи оцінку результатам судового розгляду справи суд визнає, що вина підсудного в інкримінованому йому злочині не доведена, в діях ОСОБА 2 відсутні ознаки для кваліфікації його дій як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки у виді смерті новонародженої дитини, тобто за ч. 2 ст. 140 КК України, оскільки відсутній причинний зв’язок між діяннями підсудного і шкідливими наслідками, які інкримінуються підсудному, а тому він підлягає виправданню.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, керуючись ст. ст. 323, 324, 327, 334, 335 КПК України, суд, –
З А С У Д И В :
ОСОБА 2 в пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України визнати невинним і по суду виправдати за відсутністю події злочину. Запобіжний захід – підписку про невиїзд ОСОБА 2 скасувати. Речові докази по справі – медичну документацію та гістологічні препарати – залишити при справі. Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд протягом 15 днів з дня його проголошення.
Суддя підпис Згідно з оригіналом
Суддя Світловодського міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Справа №1-10/09р.
(неправильные диагноз и лечение; врач признан виновным)
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2009 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Корбута В.М. при секретарях Божок Н.В., Стінка І.В. з участю прокурора Михайленка О.М. потерпілої ОСОБА 1 підсудного ОСОБА 2 захисника ОСОБА 9, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Рокитне кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА 2, ІНФОРМАЦІЯ 4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ 1 громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого лікарем-хірургом ІНФОРМАЦІЯ 2, жителя АДРЕСА 1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України,
В С Т А Н О В И В:
19 травня 2007 року о 23 год. 35 хв. на приймальний покій хірургічного відділення ІНФОРМАЦІЯ 2 був доставлений гр. ОСОБА_3 з діагнозом С шлунку, III клінічна группа, – на третю добу після початку захворювання. Хворого ОСОБА 3 було оглянуто черговим лікарем-хірургом ОСОБА 2 та встановлено діагноз: рак шлунку 4 ст., 4 клінічна група, кахексія, метастази в печінку, асцит, ендогенна інтоксикація. Хворий обстежений: загальний аналіз крові, аналіз крові на “RW”, hhзантиген, аналіз сечі загальний. Проведено лікування.
20 травня 2007 року о 4 год. хворий ОСОБА 3 в наслідок гострої серцево-судинної недостатності помер у стаціонарі ІНФОРМАЦІЯ 2.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 33Д від 04.02.2008 року смерть ОСОБА 3 настала в наслідок закритої травми живота з розривом тонкого кишківника, що спричинило розвиток перитоніту.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №8/К від 18-21.01.2008 року тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА 3, у вигляді закритої травми живота, розриву тонкої кишки з розвитком перитоніту на момент їх отримання не являються несумісними із життям та при своєчасному і адекватному лікуванні від моменту травми, можливо було запобігти смерті хворого. Лікарем ІНФОРМАЦІЯ 2 діагноз було встановлено неправильно, відповідно і лікування було проведено неправильно. Оскільки діагноз розрив тонкої кишки не було встановлено і по медичній документації факт травми відсутній, то і обстеження, і лікування проводились не цілеспрямовано. Дії лікаря ОСОБА 2 та смерть хворого ОСОБА 3 перебувають у причинному зв’язку.
Згідно висновку експерта додаткової комісійної судово-медичної експертизи №152/К від 26.10.-20.10.2008 року встановлено:
1. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА 3 на момент їх отримання та на момент його доставки на приймальне відділення ІНФОРМАЦІЯ 2, не є несумісними з життям ушкодженнями.
2. Лікар-хірург у своїй роботі повинен дотримуватись посадової інструкції лікаря-хірурга та виконувати свої функціональні обов’язки, що мають бути затверджені головним лікарем ІНФОРМАЦІЯ 2. При поступленні хворого ОСОБА 3 на приймальне відділення ІНФОРМАЦІЯ 2 лікар-хірург ОСОБА 2 повинен діяти згідно тимчасових уніфікованих стандартів діагностики та лікування хірургічних хворих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України 27.07.1998 р. № 226.
3. При поступленні хворого ОСОБА_3 на приймальне відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 лікар-хірург ОСОБА_2 діяв відносно правильно, але не в повному обсязі, згідно з нормативним документом «тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України». Розділ XXX. Хірургія. «Затверджено» наказом Міністерства охорони здоров’я України 27 липня 1998 р. № 226. лікар-хірург ОСОБА 2 при наданні медичної допомоги хворому ОСОБА 3 не виконав пункти: 3) коагулограма; 4) визначення групи крові та резус-фактора; 6) біохімічне дослідження крові; 10) R-графія органів грудної та черевної порожнини; 11) спеціальні рентгенологічні та інструментальні дослідження; 12) УЗД; 13) ЕК.Г; 14) консультації терапевта, гінеколога (для жінок) та інших спеціалістів – в разі необхідності; – переліку необхідних діагностичних обстежень при нозологічній формі розлитий перитоніт, та пункти: 1) інтенсивна передопераційна підготовка: стабілізація гемодинаміки; дезинтоксикація; корекція водно-електролітного балансу; корекція супутніх захворювань; 2) хірургічне лікування: ліквідація джерела перитоніту; повне видалення інфікованого випоту; промивання черевної порожнини до «чистої води»; назогастральна декомпресивна інтубація кишок; дренування черевної порожнини; – обсягу лікувальних заходів, згідно тимчасових уніфікованих стандартів діагностики та лікування хірургічних хворих.
4.Надання медичної допомоги в повному обсязі регламентується документом: «тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України». Розділ XXX. Хірургія. «Затверджено» наказом Міністерства охорони здоров’я України 27 липня 1998 р. № 226. можливо виконання пунктів 1,2 (що вищевказані у пункті № 3 даних підсумків) обсягу лікувальних заходів, згідно тимчасових уніфікованих стандартів діагностики та лікування хірургічних хворих могло запобігти смерті хворого.
5. Лікарем-хірургом ОСОБА 2 у хворого ОСОБА 3 діагноз встановлено не вірно і лікування проведено не в повному обсязі.
6. Смерть хворого ОСОБА 3 за умови своєчасного звернення за медичною допомогою після отримання травми була відворотною. Оскільки хворий ОСОБА 3 в приймальне відділення ІНФОРМАЦІЯ 2 був доставлений у важкому стані через три доби від моменту травми, то смерть хворого ОСОБА 3 умовно відворотна.
7. За умови адекватного та належного лікування хворого ОСОБА 3 з моменту доставки його на приймальне відділення ІНФОРМАЦІЯ 2 смерть була умовно відворотною. Своєчасним лікування не могло бути оскільки хворий ОСОБА 3 доставлений через три доби від моменту травми.
8. Дії лікаря-хірурга ОСОБА 2 та смерть хворого ОСОБА 3 перебувають у причинному зв’язку. Лікар-хірург ОСОБА 2 при наданні медичної допомоги хворому ОСОБА 3 не виконав пункти З, 4, 6, 10, 11, 12, 13, 14 (що вищевказані у пункті № 3 даних підсумків) переліку необхідних діагностичних обстежень при нозологічній формі розлитий перитоніт, та пункти 1, 2 (що вищевказані у пункті № 3 даних підсумків обсягу лікувальних заходів, згідно тимчасових уніфікованих стандартів діагностики та лікування хірургічних хворих.
Враховуючи викладене, лікар Рокитнянськї ЦРЛ – ОСОБА_2, в порушення вимог ст.52 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, недбало виконуючи свої обов’язки, передбачені посадовою інструкцією, затвердженою головним лікарем та з якою ОСОБА 2 ознайомлений під підпис, при наданні медичної допомоги хворому ОСОБА 3 не виконав пункти 3, 4, 6, 10, 11, 12, 13, 14 (що вищевказані у висновку експертизи №152/К) переліку необхідних діагностичних обстежень при нозологічній формі розлитий перитоніт, та пункти 1, 2 (що вищевказані у пункті № 3 висновку експертизи №152/К) обсягу лікувальних заходів, згідно тимчасових уніфікованих стандартів діагностики та лікування хірургічних хворих, як наслідок не надав медичну допомогу в повному обсязі хворому ОСОБА 3, який знаходився у критичному для життя стані, порушуючи вимоги ст.49 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на медичну допомогу, внаслідок чого хворий ОСОБА 3 помер.
Крім пояснень потерпілої та свідків, наданих під час судового розгляду справи, вина ОСОБА 2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.140 ч.1 КК України підтверджується наступними письмовими матеріалами справи, що були досліджені судом:
– рецензією на історію хвороби померлого ОСОБА 3, 1955 року народження, виданою 14.06.2007 року лікарем онкологом ОСОБА_8, згідно якого встановлено, що лікарем хірургом ОСОБА 2 зроблена діагностична помилка, яка потягнула за собою лікувальну: неадекватна терапія та тактичну помилку: невірно видана довідка про смерть (а.с.4);
– актом службової перевірки від 21.06.2007 року, яка проводилася по факту скарги ОСОБА 1, жительки с.Ольшаниця щодо неналежного надання меддопомоги її покійному чоловікові ОСОБА 3, згідно якого комісія прийшла до висновку, що лікарем-хірургом ОСОБА 2 допущена помилка в діагностиці та лікуванні хворого (недостатньо зібраний анамнез, не уточнена причина погіршення стану хворого, хворий не оглянутий в повному обсязі, не вказані тілесні ушкодження – садини, гематоми). При наявності амбулаторної карти з вказаним діагнозом та записами щодо перебігу хвороби онкологічний діагноз виставлений неправильно. Допущена деонтологічна помилка в розмові з родичами померлого (відмова в обстеженні на УЗД апараті не повинна зв’язуватися з низькою зарплатою лікаря). Встановлено повне розходження клінічного діагнозу та діагнозу після судово-медичного розтину. Смерть хворого ОСОБА 3 можна вважати умовно відворотною при умові своєчасного виставлення діагнозу та проведеному адекватному інтенсивному лікувані (а.с. 5);
– наказом головного лікаря ІНФОРМАЦІЯ 2 від 25.06.2007 року №170 про дисциплінарне стягнення з лікаря хірурга ОСОБА 2 (а.с.8);
– актом про проведення службового розслідування обставин надання медичної допомоги хворому ОСОБА 3 в хірургічному відділенні ІНФОРМАЦІЯ 2 від 20.09.2007 року, згідно якого «Лікарем-хірургом ОСОБА 2 недостатньо повно зібрано анамнез, не зафіксовано тілесні пошкодження на шкірі на животі та на зовнішній поверхні правої кисті. Не виконано об’єктивне дослідження органів брюшної порожнини (не виконано рентгенологічне і ультразвукове дослідження). За клінічним перебігом і станом такий хворий повинен бути госпіталізованим на реанімаційне ліжко. Низький рівень деонтологічної роботи лікаря. Смерть хворого наступила від перетоніту, який виник в результаті травматичного розриву тонкої кишки. Лікарем ОСОБА 2 був встановлений діагноз неправильно, а тому лікування було призначене неправильне”. (а.с. 13 – 15);
– висновком комісійної судово-медичної експетизи №8К від 21.01.2008 року, згідно якого встановлено, що: “згідно із даними представленої медичної документації, консультативного заключення хірурга, акту судово-медичного дослідження трупа №111 у гр. ОСОБА 3 виявлені такі тілесні ушкодження: закрита травма живота, розрив тонкої кишки з розвитком перитоніту. Садна – на передній черевній стінці та на лівій боковій поверхні живота (на фоні кровонапливів), в ділянці променево-зап’ясного суглобу і правої кисті, на зовнішній поверхні правої сідниці.
З урахуванням наведених обставин, суд прийшов до висновку, що покарання підсудному необхідно призначити в межах санкції ст.140 ч.1 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади.
Потерпілою ОСОБА 1 заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного матеріальної шкоди в розмірі 5520 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн. (а.с.129-132). Вказаний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що смерть ОСОБА 3 настала від злочинних дій підсудного.
Відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст. 1167, ч.2 ст. 1168 та ч.1 ст.1201 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю. Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження могильного пам’ятника, ці витрати. Тобто кредитором у даному випадку може бути будь-яка особа, яка понесла ці витрати та надала відповідні докази.
В судовому засіданні потерпіла надала докази про понесені витрати, які виразились у придбанні труни – 175 грн., вінків – 150 грн., хусток – 150 грн, покривала – 25 грн, рушника – 60 грн, пам’ятника – 3450 грн. (а.с.136,163). Всього нею понесено матеріальні витрати у розмірі 4010 грн. Що стосується витрат на придбання продуктів харчування, то вони не підтверджені належними доказами, оскільки надані суду довідки директора Миронівського ринку (а.с.133-135) не можуть вважатись об’єктивним доказом матеріальних витрат, понесених потерпілою тому, що смерть її чоловіка настала ІНФОРМАЦІЯ 5, а довідки надані про середньо-ринкові ціни на Миронівському ринку станом на 15.04.2008 року, тобто через 11 місяців піля смерті ОСОБА 3.
З огляду на вказані обставини з даних довідок неможливо зробити висновок про об’єктивні витрати, понесені потерпілою на придбання продуктів харчування, а тому ці довідки не можуть бути прийняти судом до уваги. Інших доказів про понесені витрати потерпіла не надала.
В судовому засіданні встановлено, що потерпіла від злочинних дій підсудного зазнала моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях у зв’язку із смертю її чоловіка. Враховуючи обставини справи, характер та глибину душевних страждань потерпілої, вимоги розумності та справедливості, суд визначає моральну шкоду, яка підлягає стягнегнню з підсудного, в розмірі 10000 грн.
Питання речових доказів суд вирішує, керуючись ст. 81 КПК України. Судових витрат по справі немає.
Керуючись ст. 323,324 КПК України, суд –
З А С У Д И В:
Визнати винним ОСОБА 2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України і призначити покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов’язані з лікарською діяльністю строком на п’ять років. Цивільний позов потерпілої ОСОБА 1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА 2 на користь ОСОБА 1 4010 гривень за майнову шкоду та 10000 гривень за моральну (немайнову) шкоду, а всього 14010 гривень. Речові докази: медичну амбулаторну картку №0530 0424 та медичну картку стаціонарного хворого №2031 на ім’я ОСОБА 3 – повернути до ІНФОРМАЦІЯ 2.
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності залишити обрану – підписку про невиїзд з постійного місця проживання. Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Київської області через Рокитнянський районний суд протягом п’ятнадцятиденного терміну з моменту проголошення.
Суддя: В.М.Корбут

Справа 2-264/08
(врач подает иск к пациенту о защите чести, достоинства
и деловой репутации, компенсации морального ущерба)
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2008 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючої – судді Очиргораєвої О.М., при секретарі – Рибіній Н.В., з участю адвоката – ОСОБА 4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ромни справу за позовом ОСОБА 1до ОСОБА 2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА 1, яка працює на посаді головного лікаря Роменської центральної районної лікарні (далі – ЦРЛ) з березня 1995 року і по даний час, звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому прохала захистити її честь, гідність та ділову репутацію шляхом зобов’язання відповідачки ОСОБА 2 вибачитися перед нею та спростувати відомості, поширені нею у численних скаргах до різних державних установ та організацій, через спростування у газеті «Вісті Роменщини». А також стягнути з відповідачки на її користь відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 50000 грн. та понесені нею судові витрати: оплату судового збору та за правову допомогу адвоката.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ОСОБА 2 після трагічної загибелі ІНФОРМАЦІЯ 1 року свого сина ОСОБА 3, вважаючи, що непрофесійні дії лікарів Роменської ЦРЛ призвели до смерті сина, почала письмово звертатись до різних державних органів та установ із численними заявами і скаргами. При цьому вона поширювала відомості про неї та членів її сім’ї, які не відповідають дійсності і порочать її честь, гідність та ділову репутацію.
За період з 5.07.2006 року по 14.01.2008 року відповідачка звернулася неодноразово до Президента України, до Міністра охорони здоров’я України, Голови Сумської облдержадміністрації, завідуючого відділом охорони здоров’я Сумської облдержадміністрації, Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини, народного депутата України Богатирьової Р.В., Прем’єр-Міністра України Януковича В. Ф., Прокурора Сумської області, а також до Голови редакційної ради газети «Сільські вісті».
У своїх скаргах ОСОБА 2 ціленаправлено, повторно принижує її честь та гідність, а також ділову репутацію, зазначаючи, що вона – ОСОБА 1 «днями не перебуває на робочому місці, не займається справами лікарні, а займається лише особистими проблемами та бізнесом, фактично «приватизувала» лікарню, розложила колектив, не управляє процесом у лікарні, порушує фінансову дисципліну, використовує службовий транспорт в особистих цілях, професійний рівень працівників очолюваної нею установи є незадовільним, у лікарні велика смертність молодих людей з вини лікарів, установа не забезпечена медобладнанням, неправомірно призначила завідуючою дерматовенерологічним відділенням Роменської ЦРЛ свою дочку та чоловіка, незаконно створила «Міську лікарняну касу», займається поборами з працівників та хворих, проведений за бюджетні кошти у кабінеті гол. лікаря ремонт не відповідає необхідності, а приміщення дитячої поліклініки не відповідає санітарним та протипожежним вимогам, використовує працівницю лікарні як домробітницю, неправомірно віддала частину лікарні під капличку». В зв’язку з цим ОСОБА 2 на всіх рівнях ставить питання про звільнення її із займаної посади за невідповідність. З цією інформацією, яка не відповідає дійсності, знайомиться численна кількість осіб, а вона, ОСОБА 1, більше року дає численні пояснення, приймає перевірки, які не підтвердили вказані порушення. Все це завдає їй значних моральних страждань і хвилювань, як для неї, так і для членів її сім’ї, та вимагає додаткових зусиль для організації життя.
Відповідачка ОСОБА 2 позов не визнала, надала суду письмові заперечення і пояснила, що вона в зв’язку з загибеллю свого сина ОСОБА 3 почала з’ясовувати у головного лікаря ОСОБА 1, а потім в усіх інстанціях, хто ж винен, що не була надана медична допомога її синові. Поскільки про причину смерті сина їй надавали кожен раз різні діагнози, тоді вона почала збирати іншу інформацію про роботу головного лікаря Роменської ЦРЛ ОСОБА 1 та її лікарів і писати скарги та вимагати провести перевірки. Поскільки, на її думку, вона мала право збирати інформацію і звертатись за захистом своїх порушених прав, то вважає, що вона не розповсюджувала недостовірну інформацію, яка порочить честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА 1.
…Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА 5, ОСОБА 6, ОСОБА 7, ОСОБА 8, ОСОБА 9, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Суд встановив, що між сторонами виник спір про захист права на повагу до честі і гідності та недоторканності ділової репутації, які регулюються як статтями 28 і 32 Конституції України, так і ст. ст. 297, 299, 301, 23, 1167 ЦК України. В силу ст. 297, 299 ЦК України – кожен має право на повагу до його гідності та честі, а також до своєї ділової репутації, які є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі і своєї ділової репутації.
З наданих суду копій звернень і скарг відомо, що відповідачка ОСОБА 2 дійсно з 5.07.2006 року по 14.01.2008 року писала на ім’я Президента України, Прем’єр-міністра, Міністра охорони здоров’я України, Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини, Прокурора Сумської області, Голови Сумської обласної ради, Сумської облдержадміністрації звернення і скарги, в яких вказувала, що ОСОБА 1 не має права займати посаду головного лікаря Роменської ЦРЛ, так як не займається справами лікарні належним чином, а «вирішує свої особисті справи, займається бізнесом в м. Ромни, Суми. Харкові», має аптеки, магазини і т.п.
Написання цих вищезгаданих звернень і скарг не заперечувала в судовому засіданні і сама відповідачка ОСОБА 2, але сприймала їх як своє законне право по збору інформації і звернення до відповідних уповноважених органів за захистом своїх прав громадянина. На цих підставах відповідачка не визнала повністю позов про захист честі, гідності та ділової репутації, а також стягнення з неї моральної шкоди.
Відповідно до ст. ст. 277, 297, 299 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації як про неї, так і членів її сім’ї.
…Відповідно до абзацу 2, 3 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб, або хоча б одній людині.
В той же час, суд вважає, що ОСОБА 2, вважаючи, що в роботі головного лікаря ОСОБА 1 є порушення закону, мала право звернутись до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, Міністра охорони здоров’я України, навіть до Президента України і Уповноваженої Верховної Ради з прав людини, так як саме до компетенції цих органів і посадових осіб відноситься перевірка таких звернень громадян відповідно до Законів України «Про прокуратуру», «Про місцеве самоврядування», «Про звернення громадян» та інших нормативних актів.
Тому не можна вважати звернення і скарги ОСОБА 2 до вищевказаних органів, установ і посадових осіб як поширення відомостей, що порочать їх честь, гідність та ділову репутацію.
По результатам проведених перевірок ОСОБА 2. отримала відповіді у вигляді постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 1.11.2007 року (а.с. 7-8), від 6.02.2008 року (а.с. 74-75), від 5.03.2007 року (а.с. 136), від 5.03.2008 року (а.с.145-149), а також листів від в.о. начальника управління охорони здоров’я Сумської облдержадміністрації (а.с. 9, 20-21, 22, 55-56, 131, 132, 133, 134, 138, 142), від прокуратури Сумської області (а.с. 45, 57), від Роменського районного і міжрайонного прокурора (а.с. 135, 164), від Міністерства охорони здоров’я України (а.с. 54, 137), від контрольно-ревізійного відділу в м. Ромни і Роменському районі від 15.01.2008 року (а.с. 49-51).
Як свідчить інформаційний лист КРВ в м. Ромни і Роменському районі від 14.01.2008 року, адресований Роменському міському голові Помарану П.І. (а.с. 161-162) проведеною плановою ревізією фінансово-господарської діяльності Роменської ЦРЛ (головний лікар ОСОБА_1., головний бухгалтер ОСОБА_10.) були встановлені фінансові порушення на загальну суму 42,97 тис. грн. За наслідками ревізії інформацію направлено до обласного управління охорони здоров’я та Роменської міжрайпрокуратури.
Інші факти порушень зазначені в скаргах ОСОБА 2 не були підтверджені ні КРВ, ні іншими правоохоронними органами, а також відповідачкою ОСОБА 2 в даному судовому засіданні.
Отже, всі факти порушень, за виключенням вищевказаних фінансових, не підтверджені і розцінюються як неправдиві.
Так, відповідно до ст. 301 і ст. 302 ЦК України фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду.
Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.
Таким чином, позиція відповідачки ОСОБА 2 про те, що вона мала право збирати і поширювати інформацію про особисте життя ОСОБА_1. («побудувала собі комфортний двоповерховий будинок, віллу, вивчила свою доньку в Харкові, дала їй медичну освіту і зразу ж влаштувала її завкожвендиспансером в м. Ромни», свого чоловіка працевлаштувала заввідділом «ШД», «купила автомашину «Лада» і використовує тільки для особистих цілей, для відвідування супермаркету, для доставки цементу»), не є такою, що відповідає закону.
Заслуговує на увагу і береться судом при частковому задоволенні позову і форма та образливий зміст висловів, які відповідачка ОСОБА 2 використовувала у своїх зверненнях і скаргах навіть до відповідних компетентних органів і установ. Все це привело до приниження честі, гідності і ділової репутації позивачки ОСОБА 1.
Відповідно до вимог ст.ст. 84 та 88 ЦПК України з відповідачки при частковому задоволенні позову (6% від суми задоволеного позову) підлягає стягненню в такому ж співвідношенні відшкодування судових витрат на користь позивачки в розмірі 272 грн 28 коп.(2538 грн 50 коп. – судовий збір та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи плюс витрати по правовій допомозі адвоката – 2000грн., всього 4538 грн 50 коп., від яких вираховується 6%).
Керуючись ст. ст.10,11,209,212-215,218, 84,88 ЦПК України, ст.ст. 28, 32 Конституції України, ст. ст. 23, 270, 277, 280, 297, 299, 301, 302, 1167 ЦК України, – суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА 1до ОСОБА 2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА 2 на користь ОСОБА 1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 (три тисячі) грн, а також відшкодування судових витрат в розмірі 272 грн. 28 коп. В решті позовних вимог позивачці ОСОБА 1 – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя (підпис)
Копія вірна:
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О.М. ОЧИРГОРАЄВА

Поділитися:

ХАЙП-МАРКЕТИНГ

Книги


книги

АНФО

АММ в соц.мережах:

Scroll to Top

Агентство Медичного Маркетингу