Продолжительность рабочего дня в мед. центре

02.02.16 15:14    2 661 
← База вопросов и ответов (консультация юриста для врачей)

Вопрос:
Работаю врачом-неврологом в частном мед. центре который занимается проведением медосмотров и консультативным приемом в остальное время.
На днях директор медцентра подписал приказ согласно которому продолжительность рабочего дня устанавливается следующим образом: начало работы в 8:** и конец в 17:**. Данное рабочее время установленно как для среднего мед. персонала, так и для врачей. На моё замечание что продолжительность рабочего времени врача занятого исключительно АМБУЛАТОРНЫМ приемом составляет 39 часов в неделю, т.е. при 5-тидневной рабочей неделе * часов ** минут, я получил ответ что мы работаем в частном мед.учреждении. Т.о. мне дали понять, что в НЕГОСУДАРСТВЕННОМ мед.учреждении работают другие правила отработки рабочего времени.

1) Действительно ли собственник вправе по собственному усмотрению установить продолжительность рабочего времени мед.работников и если да, то какими законами это регулируется.

2) Утратили ли силу следующие законодательные акты:
а.КЗоТ — Кодекс законов о труде Украины от 10.12.71 г. № 322-VIII, с изменениями.
b. Постановление № 163 — постановление КМУ от 21.02.01 г. № 163 «Об утверждении Перечня производств, цехов, профессий и должностей с вредными условиями труда, работа в которых дает право на сокращенную продолжительность рабочей недели».
c. Постановление № 2499 — постановление Совета Народных Комиссаров СССР от 11.12.40 г. № 2499 «О продолжительности рабочего дня медицинских работников».

3) Если данные законы являются действующими являются, распостраняется ли их действие на частные мед.учреждения и если распостраняется, то в полном ли объёме или с какими-то исключениями.


Ответ:

Загальне правило, а саме ст. 50 Кодексу законів України про працю визначає, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. При цьому передбачена можливість зменшення максимальної тривалості робочого часу самим підприємством відповідно до колективного договору. З цієї норми права випливає, що власник має право встановлювати тільки меншу тривалість робочого часу. Менша норма тривалості робочого часу в установах, що фінансуються з бюджетів чи інших зовнішніх джерел, взагалі не може встановлюватися. Це допускається тільки на підприємствах і в організаціях, що працюють на умовах госпрозрахунку (самофінансування), що не виключає одержання ними дотацій з бюджетів чи інших зовнішніх джерел.
Відповідно до чинного законодавства України медичні працівники належать до категорії працівників із скороченою тривалістю робочого часу. (Ст. 51 КЗпПУ).
Норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я встановлюються відповідно до Наказу МОЗ України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» № 319 від 25.05.2006. Норми робочого часу, установлені в цьому наказі, застосовуються для медичних працівниківнезалежно від відомчого підпорядкування та форм власності.
Для лікарів і фахівців із базовою та неповною вищою медичною освітою (середнього медичного персоналу), медичних реєстраторів, дезінфекторів закладів охорони здоров’я (структурних підрозділів), за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці, встановлюється тривалість робочого тижня 38,5 години, тобто 7 годин 42 хвилини на день при 5-денному робочому тижні. Для лікарів, які зайняті виключно амбулаторним прийомом хворих, – 33 години на тиждень, тобто 6 годин 36 хвилин на день при 5-денному робочому тижні.
За роз’ясненням Міністерства охорони здоров’я України виключно амбулаторним прийомом займаються лікарі-консультанти.

Слід зазначити, що основні питання режиму робочого часу регламентуються правилами внутрішнього трудового розпорядку організації, установи, підприємства або колективним договором, а також графіками змінності. У чинному законодавстві окремі елементи режиму робочого часу закріплені в КЗпП України, а саме:
— ст. 57 КЗпП України встановлює, що час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства;
— правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (ст. 142 КЗпП України).

На сьогодні втратили чинність:
— Постанова КМУ від 21 лютого 2001 р. N 163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» на підставі Постанови КМУ від 17 грудня 2012 р. № 1181 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»;
— Постановление Совета Народных Комиссаров СССР от 11.12.40 г. № 2499 «О продолжительности рабочего дня медицинских работников» у зв’язку з прийняттям Наказу МОЗ України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» № 319 від 25.05.2006.

Як державні заклади охорони здоров’я, так і приватні медичні установи зобов’язані дотримуватися норм чинного законодавства, а самекеруватися в своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами.Зокрема, ст.3 КЗпПУ встановлює, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Зверніть увагу, якщо ця норма не виконується, з цього слідує, що є порушення законності.
Поделиться в мессенджере: viber  telegram


Комментировать

 *

Наши клиенты

РАП